Катерина Лабуре (при народженні – Зое Лабуре) народилася 2 травня 1806 року в селі Фен-ле-Мутьє на північному сході від Діжона у Франції в родині землевласника і була дев’ятою з одинадцятьох дітей. Її мати померла у віці 42 років, і Катерина, маючи 9 років, почала звертатися за заступництвом до Діви Марії, кажучи: «Я обираю Тебе своєю матір’ю». Після смерті матері дівчинка допомагала своєму батькові по господарству. З раннього дитинства вона відчувала покликання до духовного життя і мріяла піти в монастир слідом за своєю старшою сестрою Марією Луїзою, яка тоді вже була в лавах Дочок Милосердя. У 1828 році, коли Катерині було 22 роки, вона познайомилася з громадою Дочок Милосердя в притулку Мутьє Сан Жан і вирішила стати черницею. Коли прийшов час повідомити батькові про своє рішення, вона почула рішуче і категоричне: «Не підеш!», а для того, щоб відволікти її від цього рішення, він відправляє її до свого брата Шарля до Парижа, працювати в трактирі. Бачачи завзятість Катерини в її прагненні і після численних прохань, батько, врешті-решт, дає свою згоду.

На початку 1830 року Катерина пише прохання в головний будинок громади Дочок Милосердя на Рю дю Бак, 140. Рада сестер 14 січня 1830 року дає дозвіл, і 21 квітня 1830 року у віці 24 років вона вступає до новіціату Сестер Милосердя і приймає чернече ім’я «Катерина».

Після закінчення семінарії в 1831 році монастирське начальство посилає дівчину доглядати за людьми похилого віку до притулку д’Ангієн в комуні Рейї, який був заснований в 1819 році герцогинею Бурбонською. Замість догляду за хворими їй спочатку доручають роботу в курнику і пральні. 3 травня 1835 року Катерина приймає чернечі обітниці. У цьому притулку вона проведе всі свої роки, служачи літнім людям.

Під час перебування в монастирі і роботи в притулку Катерина отримує численні духовні видіння, в яких їй об’являються св. Вікентій і Діва Марія. У цих видіннях вона отримує завдання виготовити дивний медальйон із зображенням Богородиці.

Наприкінці травня 1831 року по ескізах Катерини масовим тиражем виготовляється медальйон, і Дочки Милосердя починають поширювати його в Парижі, де в той час лютує холера.

У світлі цих явищ пройшло все життя святої Катерини, а завдяки Богородиці вона відкрила Лик Божий і навчилася бачити Його в стражденних. Святість Катерини Лабуре грунтується не на явищах, які обмежувалися лише коротким періодом перебування в семінарії з квітня по грудень 1830 року, а на вмінні бачити Христа в щоденних працях, служачи убогим, як про це говорить Євангеліє від Матея 25: «Я був голодний, і ви нагодували мене … я був у в’язниці, і ви мене відвідали …я був хворий, і ви мене провідали … Все, що ви зробите одному з менших цих, для мене зробите».

У липні 1870 року через війну Франції з Пруссією і подальшу окупацію Парижа прусськими військами, що згодом призвело до безвладдя Паризької Комуни, Катерина Лабуре була змушена залишити своє служіння в притулку й покинути Париж, куди вона повернулася в травні 1871 року. Незважаючи на вік (65 років), вона продовжує працювати на посаді настоятельки. У 1874 році через хвороби і старість її усувають від роботи в притулку Рейї, де свята пропрацювала 46 років в смиренному служінні літнім.

Катерина Лабуре померла 31 грудня 1876 року. Спочатку її поховали в потрійному гробу і помістили під каплицею, де тіло святої пролежало недоторканим майже шістдесят років, перш ніж було ексгумоване 21 березня 1933 року для канонізації.

Приголомшений хірург, який був присутній при ексгумації, розповідав, що руки і ноги жінки були як і раніше, гнучкими, а м’язи виявилися в цілості, ніби вона померла лише вчора. Шкіра залишалася цілою, а волосся утримувалося на голові. Очі були в орбітах, і їх блакитно-сірий колір анітрохи не потьмянів. Аналіз внутрішніх органів тіла святої показав, що вони перебувають у майже прижиттєвому стані.

Її нетлінне тіло, як і раніше, покоїться праворуч від вівтаря, у каплиці на Рю дю Бак, 140, у Парижі, і виглядає вона так, ніби померла тільки вчора. Одягнена свята в сукню, яку носили Дочки Милосердя до 1964 року.

Апостольський Престол у 1836 році визнав явлення Богородиці і Чудотворний Медальйон, зразок якого Катерина Лабуре отримала під час цих явищ.

У 1933 році оголошена блаженною Папою Римським Пієм XI, а в 1947 році – зарахована до лику святих Папою Римським Пієм XII, тоді Папа під час проповіді сказав, що Катерина Лабуре воістину «Свята, сповнена обов’язку і мовчання».

Джерело: КОНГРЕГАЦІЯ МІСІЇ СВ. ВІКЕНТІЯ ДЕ ПОЛЯ